Можливості сучасної діагностики остеоартриту: стан проблеми та перспективи розвитку

Abstract

У роботі розглядаються сучасні клініко-діагностичні методи, які наразі можна використовувати для підтвердження діагнозу остеоартриту. Як відомо, на сьогоднішній день остеоартрит, через зростаючу частоту та розповсюдженість, став однією з ключових хронічних неінфекційних хвороб. Рання стратифікація пацієнтів за різними клінічними та патогенетичними фенотипами, особливо на ранніх стадіях розвитку захворювання, є надзвичайно важливою. Вона може покласти основу для успішного лікування та дати надію як пацієнту, так і лікарю. Візуалізація продовжує відігравати важливу роль в отриманні зростаючого обсягу наукових знань, які сприяють розумінню остеоартриту. Це дозволяє виявити фактори ризику, пов’язані із захворюваністю та прогресуванням остеоартриту, та покращити діагностичну ефективність завдяки включенню напівкількісних та кількісних параметрів візуалізації в моделі оцінки ризику остеоартриту. Перспективним є використання біохімічних маркерів, які є потенційно корисними, оскільки вони неінвазивні та безпечні. Вони можуть надати корисну діагностичну та прогностичну інформацію, відображаючи релевантну хворобу, біологічну активність у суглобі та прогнозуючи перебіг прогресування хвороби. Результати дослідження будуть корисними при плануванні та організації сучасних лабораторій з відповідними клініко-діагностичними методами дослідження остеоартриту у людській популяції, але особливо важливі у ортопедії та травматології.