Укладення договору крізь призму естопелю: доктринальні й практичні аспекти

Abstract

У цій статті розглянуто принцип добросовісності як одну з фундаментальних засад цивільного законодавства, зокрема у контексті укладення та виконання договорів оренди земельних ділянок. Особливу увагу приділено прояву добросовісності через заборону суперечливої поведінки (естопель) у випадках, коли одна зі сторін, фактично приймаючи або виконуючи зобов’язання, згодом оспорює укладеність або дійсність договору з формальних підстав. Проаналізовано окремі позиції Верховного Суду України щодо застосування принципу добросовісності у спорах про укладеність та дійсність договорів оренди землі, зокрема в контексті врахування фактичної поведінки сторін як підтвердження їхнього волевиявлення на встановлення договірних зобов’язань. На підставі узагальнення судової практики встановлено відсутність усталеного підходу до застосування естопелю як ефективного запобіжника зловживання правом. Обґрунтовано необхідність законодавчого унормування елементів естопелю як правового механізму, що дозволяє одночасно враховувати фактичну поведінку сторін поряд та дотриманням вимог до форми правочину. Зроблено висновок про доцільність впровадження спеціальних норм, які сприяли б зміцненню юридичної визначеності, попередженню зловживання правом та забезпеченню балансу між формалізмом і захистом добросовісних очікувань учасників цивільного обороту..