«Танець життя» О. Олеся як зразок «нової драми»

Abstract

У студії, спираючись на наукові розвідки літературознавців і критиків, теоретично розглянуто літературознавчу категорію «нова драма» та виділено її ознаки (у центрі уваги знаходиться особистість, яка постає не як «соціальний тип», а як «духовний симптом», «індивідуальність», переживання й відчуття якої визначають загальну атмосферу епохи; внутрішні порухи душі особистості набувають узагальнюючого значення, стають критерієм оцінки філософських, соціальних та моральних проблем буття; зображення «трагедії життя» сприяє осмисленню глибинної суті дійсності, звільнення людського духу, пошуку шляхів відновлення гармонії світу; наявність ідейних дискусій і духовних поривань; зовнішня дія, яка поступається внутрішнім конфліктам; переплетіння реалістичних, натуралістичних й модерністських принципів зображення світу). Водночас здійснено аналіз драматичного етюду О. Олеся «Танець життя» та досліджено концепцію символічного театру українського драматурга. З’ясовано, що концентрація уваги письменника на розкритті внутрішньої картини світу, переміщення динаміки розвитку із вчинків на сферу психології, створило умови для нового типу побудови твору, де велике значення має ідейна, пізнавальна структура, тобто внутрішній сюжет. Підкреслено, що використання митцем елементів символічної драми (песимізм, містика, ірраціоналізм, умовний хронотоп, внутрішня дія, аналітична композиція, підтекст, розгорнута система символів, метамова тощо), обумовлене не особистими вподобаннями, а перш за все його інтенційованістю на інтелектуалізм драматичного мистецтва. Окреслено корінні зміни в жанровій структурі драматичного твору межі ХІХ–ХХ ст., виявлено загальноєвропейські й національні окраси розвитку символічного театру.