Феноменологія праворозуміння як основний фактор комунікаційної взаємодії людини з правом

Main Article Content

Михайло Баймуратов
Борис Кофман

Abstract

Досліджуються актуальні питання становлення, розвитку та реалізації феноменології праворозуміння як основного фактору комунікаційної взаємодії людини з правом. Доводиться, що плюралізм дефініційного визначення в цій сфері оцінюється вченими по-різному: хтось бачить в ньому пошук граней права, визначення права як багатоаспектного явища; з іншого боку, противники такого плюралізму говорять про плутанині, що виникає у правозастосовній діяльності в зв'язку з різними підходами до права – формування концепції розуміння права, має велике значення як така, а також й для визначення самого процесу отримання знання про право, пізнавальної сторони праворозуміння, коли здійснюється правова соціалізація людини.
Запропонований авторами процесуальний ланцюжок має позитивний доктринально-теоретичний потенціал, бо він відображає важливу і позитивну роль праворозуміння у комунікативній взаємодії права і людини – окремими ланками в ньому можуть виступати наступні: «людина (суб’єкт праворозуміння)» – «право у широкому розумінні (правові цінності, ідеали, теорії, принципи, норми тощо)» – «розумовий процес в свідомості людини (суб’єкта праворозуміння) в контексті сприйняття та аналізу правових явищ (індивідуальне, групове, колективне праворозуміння)» – «правова соціалізація суб’єкта праворозуміння».


Google Scholar

CrossRef

OUCI

Scilit

WorldCat

Index Copernicus

Semantic Scholar

Article Details


How to Cite
Баймуратов, М., & Кофман, Б. (2022). Феноменологія праворозуміння як основний фактор комунікаційної взаємодії людини з правом. Scientific Collection «InterConf+», (28(137), 167–185. https://doi.org/10.51582/interconf.19-20.12.2022.019

References

Козюбра М. Праворозуміння: поняття, типи та рівні. Право України. 2010. № 4. С. 10-21.

Кістяківський Б. О. Вибране. Бібліотека часопису «Філософська і соціологічна думка». Серія «Українські мислителі». Київ: Абрис, 1996. 476 с.

Попов В.И. Правопонимание в советской юридической науке: дис. канд. юрид. наук. Специальность: 12.00.01 – Теория и история права и государства; история правовых учений. М., 2001. 183 с.

Аристов Е. Н. Понятие и структура правопонимания. URL: http://cyberleninka.ru/article/n/ponyatie-i-struktura-pravoponima niya#ixzz4TAyIjEsk (дата звернення: 28.11.2022).

Скоробогатов А. В. Современные концепции правопонимания: учеб. пособие. Казань, 2010. 159 с.

Александрова С.А. Правопонимание и права человека: автореф. дис. канд. юрид. наук. Владимир, 2007. 18 с.

Железнова Н.Д. Правопонимание и судебная практика: теоретические проблемы взаимодействия: дис. канд. юрид. наук. Нижн. Новгород, 2001. 176 с.

Столяренко Л.Д. Сто экзаменационных ответов по психологии / Л.Д. Столяренко, С.И. Самыгин. Ростов-на-Дону: Изд. Центр «МарТ», 2001. 255 с.

Правовая социализация. Википедия. Свободная энциклопедия. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D1%81%D0%BE%D1%86%D0%B8%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%8F. (дата звернення: 28. 11.2022).